Моє  уявлення про власну місію, життєва і професійна мета, стратегії, плани, способи...

 

Щоб дати учневі іскорку знань,

вчителеві треба ввібрати ціле море світла.

В.О.Сухомлинський

 

   Я – учитель. Я люблю школу, щиро ставлюся до своїх дітей і завжди пам'ятаю слова Я.А.Каменського: «Наша професія найкраща, як ніяка інша під сонцем». І це не професія, це особлива місія, особливий склад душі та розуму, це – відповідальність, терпіння, примножене знаннями. Я – трохи актор, так як мені відведена роль наставника, вихователя, провідника у світ знань. Найголовніше в моїй місії – розуміти учня, приймати його таким, який він є. А також створювати психологічний комфорт, щоб і учні, і я від уроку отримували задоволення. Моя професійна мета – виховати людину, здатну жити і діяти в стрімкому мінливому світі, реалізуючи свої творчі можливості і поважаючи інших людей.

  Моє завдання – стати прикладом для наслідування, постійно самовдосконалюватися, шукати нові знання. Бути не транслятором знань, не "урокодавачем", а людиною, яка здатна проектувати освітнє середовище дитини, класу, школи, створити оптимальні умови для творчої самореалізації кожної особистості.  Я відкрита до інноваційної професійної діяльності, намагаюся оволодіти необхідним рівнем методологічної культури і  прагну до безперервної освіти протягом усього життя. Здійснюю процес навчання та виховання школярів, використовуючи сучасні освітні технології.  Бути широко освіченим, добрим, чуйним, інтелігентним психологом.

  У наш час головним завданням вчителя, на мою думку,  є не просто навчити, а навчити вчитися, тобто показати найбільш зручний шлях отримання інформації, її аналізу та застосування. Ще одним моїм завданням як учителя є зробити учня самостійною, відповідальною, стійкою до життєвих випробувань особистістю. Сьогоднішній і тим більше завтрашній день ставлять перед учителем нове завдання: здійснити перехід до моделювання у дітей цілісної картини світу, системного мислення. Для цього я повинна вийти «за межі» предмету і вчити дітей співпрацювати, досліджувати проблемні ситуації і знаходити оптимальні способи їх розв'язання, розробляти проекти та втілювати їх у життя. Одним словом, розвивати універсальні навчальні дії. Адже хто, як не вчитель, навчить дітей бачити і любити людей, любити свою країну, нарешті, любити життя. Вольтер говорив: «Ні на що не годиться той, хто годиться тільки для себе». Я повинна допомогти дітям відчути себе потрібними, а значить, відчути себе людьми. І тоді з гордістю зможу сказати: «Я виховала людину»!

    Для досягнення поставлених цілей і реалізації завдань, я повинна стати «двигуном» в суспільстві, каталізатором суспільного прогресу. Виховуючи молоде покоління, сприяти формуванню людей, що володіють новими та прогресивними технологіями, фахівців, що швидко схоплюють усе передове в різнобічному житті суспільства. Стати наступною ланкою в нерозривному ланцюгові між історичним минулим суспільства та його перспективним майбутнім, передаючи досвід історичного минулого перспективному майбутньому. Виступати в ролі зберігача та носія різноманітних суспільних цінностей: загальнолюдських, культурних, інтелектуальних, духовних та ін. Накопичуючи все життя ці цінності в собі, передавати їх молодому поколінню. Стати фахівцем, що оцінює культуру суспільства, досвід суспільних відносин, взаємин і поведінки людей. Із загального фонду культури обирати той матеріал, який буде цінний, корисний (із суб'єктивної точки зору) для використання у виховно-освітній роботі з дітьми. І, головне, на мій погляд, формувати духовний світ молоді у відповідності з принципами та цінностями сучасного суспільства.

    Саме над цим потрібно працювати постійно, формуючи у підростаючого покоління знання, уявлення та переконання про правила людського співіснування у відповідності з принципами і нормами моралі, права, естетики. Виховуючи у молоді уявлення про загальнолюдські цінності, вчити її регулювати свою поведінку у відповідності з цими цінностями, жити за принципами доброти і милосердя, терпимості, поваги і гуманності по відношенню до інших.